Я люблю, як буває осінню пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині, повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені, на весілля десь приурочені,
повисають на гільце зрубане і самі бубонять, як бубони…
Звуться зорями і ранетами, повні пахощів, соком гожі,
доспівали попід планетами, і планети – на них же схожі.
Мились росами десь під тучею, в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою, ніби яблуко на орбіті…
Андрій Малишко